НОВІ ВИМІРИ БЕЗПЕКИ У ГЛОБАЛЬНУ ЕПОХУ

Події 2020 року назавжди змінили змістовне наповнення категорії безпека. Новий коронавірус SARS-CoV-2 (COVID-19) та його наслідки для соціуму, економіки й екології є важкими та унікальними одночасно, оскільки зачепили усіх без виключення. При цьому високоефективних адресних способів боротьби у людства не виявилося, що тільки підтвердило дві абсолютно протилежні тенденції сталого розвитку, які постійно висвітлюються авторами-науковцями на сторінках нашого журналу. З одного боку, видатні досягнення та інновації в різних галузях наблизили людство до принципово нових, прогресивних рубежів у всіх сферах життєдіяльності, а з іншого – виникли нові потенційні та реальні загрози. Упродовж тривалого періоду побутувало переконання: розвиток світової економіки буде стабільним і безперервним, а ресурси – невичерпними. Екологічні проблеми розглядалися як небезпека суто технічного характеру, що розв’язуються також технічними засобами. Цей оптимізм породжував ілюзії про безмежні можливості зростання, проте бурхливий технологічний наступ людини на природу спричинив сучасні екологічні катастрофи. Автори журналу обґрунтовують твердження, що процеси глобалізації, збільшення диспропорцій між економічно розвиненими і відсталими територіями посилюють загрозу сталому розвитку в довгостроковій перспективі. Про актуальність проблеми екологічної безпеки сталого розвитку та економіки природокористування свідчить і той факт, що найупливовіший у світі показник економічного розвитку – промисловий індекс Доу-Джонса – публікує підіндекс, котрий охоплює компанії, які відображають у регулярних звітах дані про прибутки і збитки також шкоду, завдану довкіллю, або, навпаки, ефект від заходів щодо її нейтралізації. Таким чином міжнародна спільнота акцентує увагу на тому, що глобальна екологічна безпека повинна реалізуватися не шляхом дискримінації окремих регіонів і країн, а відповідно до загальновизнаних паритетних засад та принципів, серед яких – надпріоритетність, системність, спільність, рівність суб’єктів безпеки.
Перехід від нераціонального споживання до сталої економіки природокористування та від принципу абсолютної безпеки до досягнення її прийнятного рівня – це нове ефективне рішення для багатьох галузей. Воно визначає напрями подальшого розвитку соціо-еколого-економічної системи країн та світу загалом. Досвід високорозвинених держав доводить, що превентизація небезпеки потребує значно менших матеріальних затрат, ніж подолання її наслідків, а в умовах обмеженості наявних ресурсів важливого значення набуває оцінка їх ефективного й оптимального розподілу.
Для проведення відповідної політики в Україні необхідне докорінне вдосконалення всієї виконавчої і законодавчої системи управління загалом та в ресурсному розрізі. Тому затребуваними й актуальними залишаються широкомасштабні теоретичні, методологічні й експериментальні наукові дослідження в цих напрямах, формування на їх основі законодавчої бази та інституціональної структури виконавчої влади, яка отримала нові можливості у процесі децентралізації.

Михайло Хвесик,,
головний редактор журналу «Економіка природокористування і сталий розвиток»